У тисячолітній історії сивочолого Глухова є незабутня і пам*ятна дата 22 вересня 1898 року. Саме в цей день, століття тому згідно благородних християнських канонів відбулася посвята Глухівської жіночої гімназії нинішньої нашої правонаступниці, загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1, збудованої на кошти відомого глухівського підприємця, почесного громадянина міста, мецената Миколи Артемовича Терещенка
17 січня 1894 року в історії нашої школи відкривається нова сторінка. Міська дума постановляє: клопотати про дозвіл на перехід прогімназії у повну гімназію. Почалася реорганізація та щорічне відкриття класів. З 1894 року по волі М.А.Терещенка розпочалося спорудження будівлі гімназії.
22 вересня 1896 року відбулася посвята нової будівлі гімназії. У гімназії нараховувалося 217 гімназисток, працювало 27 педагогів.
Оснащена гімназія була прекрасними меблями, мала 2 бібліотеки – фундаментальну для викладачів та учнівську для гімназисток, гарно обладнанні фізичний та природничий кабінети. Цікаво знати, про тих, хто навчався в гімназії. Діти дворян і чиновників складали 45,4%; духовенства – 6%; міських жителів – 42,6 % і сільські діти – 6 %.
Такий наш короткий історичний екскурс у Глухівську жіночу класичну гімназію. У 1918 році в нашому приміщенні була відкрита двоступенева трудова школа. У цій школі навчалися до тисячі дітей трудящих та інтелігенції. У 1932 році пройшла реорганізація семирічної школи в десятирічну. Розпочалася Велика вітчизняна війна. У місто Глухів фашистські війська вступили 7 вересня 1941 року. Школа №1 була закрита. В її приміщенні на другому поверсі розмістилися ворожі солдати, а перший поверх був обернений у склади. У підвальному приміщенні частково тримали навіть коней. Вчителі та вихованці нашої школи пішли в ряди Радянської Армії. Школа №1 пишається своїм вихованцями Рогачевським Георгієм Олександровичем та Голубом Анатолієм Петровичем. Ім’я Георгія Рогачевського яскравою зіркою горить серед Героїв Радянського Союзу, чиї імена тісно пов’язані з Глуховом.В рік коли почалась війна, він закінчив у Севастополі Чорноморське вище військово-морське училище. З перших днів Великої вітчизняної війни був направлений у Чорноморський Військовий Флот командиром торпедного катера. Георгій Олексійович Рогачевський нагороджений двома орденами Червоного Прапора, трьома орденами Червоної Зірки та багаточисельними медалями. Ще один випускник нашої школи, ветеран партизанського руху Анатолій Голуб . У 1942 році Анатолій Голуб став юним партизаном та разом з іншими дітьми месників він випасав коней, чистив патрулі, залишені при відступі регулярних частин і знайдені партизанами, доглядав поранених, збирав для них ягоди в Брянських лісах. Важко передати той гнітючий біль утрати, що на довгі роки лишився в хлоп’ячому серці. І хоч багато часу минуло відтоді, але яскраві дитячі спогади про народне лихо і народний подвиг живуть в душі Анатолія Петровича і сьогодні... Після закінчення семирічки юнак продовжував навчання у Глухові, у нашій школі, був її комсоргом. Свої спогади Анатолій Петрович об’єднав у творчий звіт під назвою „Пам’ять дитячого серця”. Минуть роки, будуть загоєні рани, затамується біль, втихне скорбота, але ми ніколи не забудемо тих, хто полягли смертю хоробрих у боях за визволення нашої Батьківщини, випускників школи №1: Антонечка П.Ф., Андрієнка П.Ф., Вижу А.З., Власенка Д.П., Дейнека В.П., Зархіна А.І., Кононенка І.В., Контрибуца П.С., Контрибуца С.С., Короїда Л.З., Орленка П.І., Сидоренка В.Д., Цегельника А.Р., Шоху А.П., Ясеновського О.Ф., Пуцка Г.Ф., Зварича В.В., Дем’яненка А.К., Наймитенка Ф.П., Черняєва С.Х., Не дивлячись на те, що ще продовжувалася війна, була розруха, зразу після звільнення м. Глухова школи розпочали навчання в 1943/44 навчальному році. Приміщення було лише побілено, вікна частково застеклені, груби були не відремонтовані, користувалися для опалення плитками, які недостатньо обігрівали класи, було холодно. Учитися не було по чому, не було підручників, не вистачало зошитів та інших шкільних приладів. Але не дивлячись на всі труднощі, учителі і учні взялися з великою енергією за навчання. У першому навчальному післявоєнному році у школі працювало сімнадцять класів з кількістю 548 учнів. Навчальний процес забезпечували 27 вчителів. За післявоєнні роки наша школа стала невпізнаною, зросла її матеріальна база. Протягом 1957-1965 років значно розширилася навчально-матеріальна база школи. У 2000 році було створено НВО №1: навчально-виховне об’єднання №1: дошкільний заклад – загальноосвітня школа І- ІІІ ступенів – колегіум, у 2006 – Глухівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №1, яка продовжує і примножує кращі традиції класичної гімназії. Наша школа пишається своїм випускником Костянтином Кузьмичем Ревою, який з 1928 по 1930 рік навчався в ній. Костянтин Кузьмич – восьмиразовий чемпіон СРСР з волейболу, чемпіон світу 1948 р., чемпіон Європи 1950 – 1951 рр. Його спортивну біографію прикрашають чотири чемпіонські дипломи. Завойовані на світових фестивалях молоді в Празі, Бухаресті, Берлині та Будапешті. Він був і залишається неповторним у майстерності до сьогодення Зважаючи на великі досягнення в спорті К.Реви, громадськість міста, прийняла рішення увіковічити пам’ять видатного спортсмена, якому в 2006 році виповнилося б 85 років, встановити меморіальну дошку на будівлі школи №1, де навчався великий майстер волейболу ХХ століття. У навчальному закладі, створені всі умови для організації навчання й виховання учнів. До послуг учнів прекрасна відреставрована актова зала, дві спортивні зали, дві їдальні, дві бібліотеки , сучасно обладнаний комп’ютерний клас , кабінет психолога, методичний кабінет , навчальні кабінети. Уроки доповнює розвиваюча діяльність у гуртках і секціях .